У чергову річницю Чорнобильської трощі я вирішив залізти у власний архів та поцікавитися, які думки у мене були тоді. Думки зараз у мене досить очікувані: Past is another country. They do things differently there.
Правопис і пунктуацію збережено.
=================
29.4. Вчора випадково краєм вуха чув: «вибух», «вибух», «а чи це правда? Чи не вражий голос?» Тоді на курсах – що стався вибух на Чорнобильській атомній, що утеча радіоактивного газу, що Прип’ять евакуйована, що загинуло від 30 до 400 чоловік. Нібито вибухнула охолоджуюча система на четвертому енергоблоці, і що начебто водень, яким охолоджували, загорівся.А я ще дивувався, чому в суботу над нами літав військовий Мі-8 (вибух стався о другій чи о четвертій ночі в суботу).
На курсах говорили, що можливо дощ був трохи радіоактивний. Аде ж вітер був південно-східний.
Ще я чув, що нібито цей енергоблок довго не хотіли приймати, поки згори не натиснули. Правда, чи ні?
Учора це повідомлення підтвердили по ТВ, сьогодні сказали більш повно – справді на четвертому блоці, деяка утічка радіації, евакуйовано Прип’ять та найближчі населені пункти, загинуло дві людини. Комісія на чолі з Щербицьким веде розслідування.
1.5. Кругом тіки й розмов що за АЕС. У Києві більша паніка, ніж у Чорнобилі. А чутки ходять самі різні.
Тьотя Віта дзвонила, казала, що вода з крана пішла радіоактивна, а ми якраз запаслися водою, тож і сидимо, як субмарина, автономно, ще й мінеральної накупили.
Учора мама навіть Діму гуляти не пустила.
Чутки самі різні. Що там страшна пожежа, що загинула вся зміна й пожежники, що радіоактивна хмара пішла на Білорусію, а тоді через Польщу до Швеції, що був учора ще один викид…
А урядове повідомлення (до речі, комісію очолює не Щербицький, а Щербина, зам.Голови Ради Міністрів СРСР) – що загинуло двоє, а госпіталізовано 197, і з них 49 вже виписали після обстеження, що, мовляв, Києву й області нічого не загрожує.
Добре, що вітер був не з півночі, як восени.
Гарний першотравневий подарунок… А сонечко сяє, небо чисте.
Мама дуже хвилюється. Адже у Прип’яті сім’я її двоюродного брата, Віктора. Він дзвонив учора вранці, питав, що та як, казав, що на свята приїде (він на будівництві Ровенської АЕС)
Кажуть, що самі винні, із-за халатного ставлення до обов’язків сталася ця аварія.
Жахливо. З радіацією не жартують.
Як то воно ще гикнеться, Чи буде взагалі ця АЕС, чи демонтують? Це ж які втрати! Кажуть, що Прип’ять закриють на тридцять років.
От вам будуть і власні хібакуся.
3.5. Позавчора вітер повернувся з півночі на нас, і ми запанікували. Мама часто плаче, батько теж буває дуже розхвильований. Мама дзвонить по знайомим, узнає, хто що знає про радіаційну обстановку, і чутки приносить невтішні. Наприклад, що повітря у 18 разів більш радіоактивне від того, що було, що листя дерев і волосся затримують радіацію (накопичують її, що у воді з’явилится іони йоду (бо воду проганяють через йодові фільтри), але й радіація.
Думаємо навіть відправити Дмитра й бабусю з батьком до Лубен.
Лая казав (ми з ним вчора дивилися «Одиночное плавание» - як наша морська піхота крошить американців), що зараз офіційно пропонують жінкам на перших місяцях вагітності робити аборти, і що взагалі два-три роки варто утриматися від обзаведення потомством.
Пам’ятаємо, як критикували у нас прибічників охорони навколишнього середовища із-за кордону, що виступали проти атомних станцій. Мовляв, це так імперіалісти відволікають увагу від ядерних озброєнь, а мирний атом – цілком безпечний. Так ось же вам!
Суки сидять у цих засобах масової інформації. Як вони смакували аварію «Челенджера», а тут як заціпило… Сказали б чесно: так і так, а то ж не знаєш, чому вірити. Вражі голоси, звісно, на цьому спекулюють. «Голос Америки» передавав, кажуть, що у Швеції поїли всі таблетки од радіації, панікують, а в Києві на диво спокійно, Бібісі передавало ознаки променевої хвороби у сильній стадії – для паніки, певно.
Сьогодні по програмі «Час»: показують, як на вулицях Москви москвичі клеймлять імперіалістів, що роздувають масштаби катастрофи. У Києві, мабуть, зняти не насмілилися. Суки!
П’ємо іодид калія, може, щось допоможе.
Дай боже, щоб минулося.
Завтра пасха.
Христос воскрес! У зв’язку з цим не працюємо чотири дні підряд, кажуть, що за проханням патріарха.
6.5. Що сьогодні було – просто жах. Кажуть, учора директорам школ сказали, що заняття до 8 числа, а тоді канікули, і навіть без екзаменів. А сьогодні це передали у школах, десь близько десяти у нас поповзли чутки, всі ахали й охали, особливо жінки, тоді об’явили про евакуацію дітей, і всі кинулися переносити профвідпустки, брати за свій рахунок, відгули, а тоді об’явили, що все відміняється. Казали, що нібито збиралися робити вибух, щоб скинути реактор у бетоновану яму, куди він мав упасти, але не впав, бо вибух розтрощив автоматику, і що може ще й весь реактор вибухнути.
А як забили відбой, то то сказали, що вже посадили туди реактор. Ну й нібито потроху заспокоїлися, наскільки можливо.
Зараз передають (у 21.40) пресконференцію комісії про цю аварію. Нарешті говорять щось по ділу. Цікаво, чи будуть надруковані матеріали конференції.
Сказали, що зараз у Києві 0,2 мР/год – це за норми 0,01 мР на годину. Звичайно, це чимало, але й не так багато, не 50 Р, нарешті.
А що робиться на вокзалах та в касах залізниці й аеропортів! Люди мало не з боєм беруть квитки, ночують коло кас.
Ми ще не вирішили. Треба вивезти бабусю й Дмитра. Але це – лише до Лубен, якихось двісті кілометрів, недалеко. Кажуть, що краще їхати кілометрів за п’ятсот, і не в Чернігівську, Житомирську, Київську, Вінницьку й Черкаську області.
Але ж Лубни так близько!
8.5. Хоч і кажуть, що все о’к, що радіація знижується, але мама піддалася загальній паніці, і було вирішено вивезти Діму до Лубен разом з бабусею, ну і тато з ними. Справді, у Діми адже з кров’ю було дуже погано, а зараз так собі, і що казали, що йому навіть рентген не можна часто робити, так що краще від гріха подалі. Поїхали вони сьогодні, мама взяла два дні – 7 і 8 – за свій рахунок. Не знаю, як вони добралися, бабуся тіки-тіки трохи оклемалася від чергового приступу, а на вокзалах зараз страшне. Хотіли навіть у Лубни таксі взяти, але воно не далі 50 км від міста.
Я так невдало на роботі сиджу – не в лабораторії, і не на фотолітографії – один, то ж не маю можливості дослухатися всіх розмов, що точаться навкруги. А народ фактично тільки те й робить, що розмовляє. Кажуть, що з BRD отримали якогось робота, щоб дістати паливо з реактора й захоронити його (і сусідка наша, Люда, теж казала, що її знайома працює в Борисполі, і що з Парижа прилетів Іл-86 з чимось секретним настільки, що навколо нього виставили таку охорону з солдатів із чорними погонами, що нікого туди не пускають – от, це я зараз лише згадав, хто ж мені раніше вже казав за того робота). І що метробудівці підкопалися під реактор і морозіть його азотом, і що якомусь київському заводові дали великий заказ на рідкий азот – не пам’ятаю, якому саме. Ну це й чув і раніше. За шахту нічого путнього не чув, Юра Сірацький каже (зі слів когосьіз кафедри, що працює на цій станції), що її взагалі нема. Босий, наш заввідділом, казав (офіційно чи напівофіційно повідомляв на зборах сьогодні з приводу свята) що температура верхнього шару реактора знизилася із 700 до 100 °С, а по телевізору сказали, що до 300°С, але все одно, мовляв, реакція не йде. Передавали по телевізору інтерв’ю з головою МАГАТЕ, так він казав, що з реактора ще йде легкий дим. Але, слава богу, вітер зараз не звідти.
Знов виступав міністр охорони здоров’я, казав, що небезпеки немає, але хай діти сидять дома, не гуляють у пилюці, а на повітрі хай будуть годину, не більше. Що школа для 1-7 класів кінчається 15 травня, а старшокласники – як завжди, а на канікули будуть вивозити у південні області.
16.5. Сьогодні Діма поїхав із своїми школярами у табір у Миколаївську область. На 45 днів. Але з класу усього 7 чоловік, інших батьки вже до того пристроїли, а ми вирішили – це краще, ніж щоб він тріпав бабусі нерви цей час.
Мама каже, що той шухер був спеціально, щоб менше дітей вивозити організовано, щоб самі повлаштовувалися. А батько каже, що в них на це не вистачило б клепок, вони просто не знають що робити, і це нагадує йому початок війни, як аеродром горить, рвуться бомби, солдати бігають в одній білизні, а тривоги ніхто не об’являє, а бабуся каже «Спи, то грім»…
А Володя Денисяко каже, що реактор може сказати гав! А я думаю, скільки ж це буде в мегатонах.
Порадувала мене вчора пресконференція лікарів-американців і нашого. Гостра променева хвороба нам не загрожує, ура! А від питання про дозу, що загрожує раком чи генетичними змінами, він – наш якийсь професор – відкрутився, і це мені не сподобалось.
Спершу казали, що госпіталізовано 198, з них 18 у тяжкому стані. Тоді – що 208, а зараз – 299, і семеро померло, а в тяжкому стані ще 28, і з них ще помруть неодмінно.
Чи була вже катастроіа такого масштабу?
Хоча он – Бхопал. Так то Індія. А то ми. Я. І – хто зна! – може, мої діти, ще ненароджені
No comments:
Post a Comment