Книга на сайті видавництва КСД
Через хаотичну ситуацію на півночі Німеччини райхспрезидент («вождем», тобто фюрером, адмірал не став) Денітц зміг створити свій новий уряд лише 5 травня 1945 року. Кожного дня його могли захопити британські частини, що невпинно наближалися. Тому, ще не маючи уряду, Денітц послав на зустріч із фельдмаршалом Монтґомері адмірала Ганса-Ґеорґа фон Фрідебурґа, що замінив Денітца на посаді командувача Кріґсмаріне. Фрідебурґ спробував вести перемовини з фельдмаршалом, але «Монті» твердо заявив, що прийме лише капітуляцію. В результаті о шостій вечора 4 травня 1945 року у штаб-квартирі 21 групи армій на горбі Тімельоберґ у Вендіш Еверн (у британських джерелах пишуть, що на «лузі в Люнебурзі») Фрідебурґ підписав капітуляцію німецьких військ у Нідерландах, північній Німеччині і Данії.
Наступного ранку Монтґомері наказав Фрідебурґу попрямувати до штаб-квартири Айзенгавера у Реймсі, щоб підписати аналогічну капітуляцію для американського сектора. Одначе Головнокомандувач наполіг у різких формулюваннях, що мова може йти лише про беззастережну капітуляцію як на заході, так і на сході. Денітц, намагаючись виграти час, настояв на тому, що це зробити може лише голова Оберкоммандо Вермахт генерал Альфред Йодль.
Йодль вирушив до Реймса 6 травня 1945 року. Незадовго перед тим генерал Паттон, використовуючи як привід необхідність «забезпечити фланг» своєї армії, повернув один зі своїх корпусів у бік Чехословаччини. Хоча йому не дали увійти у Берлін, і до столиці Австрії, Відня, Червона армія також увійшла першою, залишалася ще одна велика європейська столиця, Прага. Там саме вибухло народне повстання проти німецьких військ, що продовжували її окупувати. 6 травня 1945 року близько одинадцятої ранку американські танкісти увійшли в Пльзень. Але коли авангард Паттона був на відстані менш ніж за 50 кілометрів від Праги, Айзенгавер – під тиском з боку совіцького командування (з яким він домовився, щощ американці зупиняться на лінії Пльзень-Чеське Будейовіце ) і Вашінґтона – відмовив Паттону у дозволі йти далі на Прагу. Американський похід на схід нарешті завершився. Паттон міг утішитися тим, що його армія з 22 квітня по 8 травня 1945 року узяла в полон 765483 німецьких військовиків.
Через день, 7 травня 1945 року, в штаб-квартирі Айзенгавера у маленькій червоно-цегляній будівлі школи в Реймсі Альфред Йодль підписав акт про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил, сказавши: «З цим підписом німецький народ і німецькі збройні сили віддані, на яку вже долю станеться, до рук переможців. <…> У цю мить я можу лише сподіватися, що переможці обійдуться з ними милосердно». Він спершу також намагався добитися лише капітуляції перед західними аліянтами, але Айзенгавер пригрозив відновити удари з повітря по ще не зайнятим німецьким містам та заборонити пропускати на терени, зайняті аліянтами, німецьких військових та цивільних, що тікали перед навалою зі сходу. Документ, підписаний Йодлем о 2 годині 42 хвилині ночі, був текстуально практично ідентичний документові, підписаному Фрідебурґом у штаб-квартирі Монтґомері та припиняв воєнні дії опівночі з 8 на 9 травня 1945 року.
Сталін був незадоволений, що капітуляція була підписана у штабі союзників. Він вимагав, щоб про неї не було оголошено, поки не відбудеться «остаточне підписання» у Берліні. Одначе о четвертій ночі інформаційна аґенція «Ройтерс», отримавши інформацію від німців, повідомила про підписання беззастережної капітуляції, яку за союзні збройні сили підписав начальник штабу Айзенгавера генерал Беделл Сміт, за Францію генерал Франсуа Севе, а за командування Червоної армії представник Сталіна при ставці Айзенгавера генерал Іван Суслопаров. Оскільки він не отримав чітких вказівок із Москви, то підписав з умовою, що Москва може змінити умови угоди. Але Айзенгавер написав начальникам британського і американського генеральних штабів: «Місія Союзних сил була виконана о 0241 за місцевим часом 7 травня 1945 року».
О 14:30 того ж дня до німців звернувся по радіо новий міністр закордонних справ Німеччини Шверін фон Кросіґк: «Після героїчної боротьби протягом майже шести років безпрецедентних труднощів Німеччина упала перед подавляючою силою її ворогів. Продовжувати війну лише б означало безсенсовне кровопролиття та даремний розпад. На долю ґросс-адмірала Денітца та уряду, що його підтримує, випало благородне завдання, яке вимагала війна – порятувати в останній фазі війни життя найбільшої кількості співвітчизників».
Війна у Європі скінчилася, хоча бої у Чехії продовжувалися до 11 травня, а в Югославії до 15 травня 1945 року.
No comments:
Post a Comment