Кажуть, що
Фердинанд Фош, маршал Франції (а пізніше також Британії й Польщі, до речі),
узнавши про умови Версальської мирної угоди з Німеччиною, заявив: «Це не мир.
Це перемир’я на наступні двадцять років». Маршал Фош був головнокомандуючим
арміями Антанти (генераліссімусом) на Західному та Італійському фронті у 1918
році, коли західним демократіям вдалося зупинити останню потужну спробу
німецької армії виграти війну, та в свою чергу перейти нарешті у наступ, що
завершився на початку листопаду 1918 року перемогою над Німеччиною та її
союзниками. Маршал Фош, що чотири роки був на найкривавішому фронті найкривавішої
до тих пір війни в історії людства, не мав жодної «милості до тих, хто впав», і
вважав, що новий міжнародний порядок по війні має максиммально послабити
Німеччину, щоб не дати їй можливості знову стати претендентом на гегемонію в
Європі. Фош виступав за те, щоб Франція знову, як у наполеонівську добу,
отримала кордон по ріці Рейн, а Німеччина – що стала єдиною державою лише коли
майбутній маршал мав вже аж 20 років віку – була б поділена на свої історичні
частини.
Версальський мир
не пішов аж так далеко. Німеччина повернула Франції завойовані у 1871 році
Ельзас та північ Лотаринґії, Рейнська Земля (територія Німеччини на лівому
березі Рейну) була окупована до 1930 року та демілітаризована, невеликі шматки
німецької території відійшли до Бельгії, Данії, Чехословаччини та Литви, і
досить великі – до новоствореної Польської держави. Два невеликих клаптя – Саар
та та Вільне місто Данціґ (Ґданьськ) – залишилися під протекторатом Ліги Націй.
Німеччина втратила всі свої володіння у Африці, Азії та Тихому океані. Мирна
угода примусила німців визнати свою провину за розв’язування війни та виплатити величезні репарації у відшкодування завданих
збитків країнам, які вона окупувала.
Проте Німеччина
хоча б збереглася як держава – про її союзника, Австро-Угорщину, не можна було
сказати й того. Перш за все, «подвійна монархія» розвалилася навпіл, і від обох
її частин Сен-Жерменська та Тріанонська мирні угоди відірвали величезні шматки
на користь як держав, що існували до початку світової війни, так і тих, що
виникли внаслідок її. Угорці досі згадують «незлим тихим» «Тріанон», що втричі
зменшив територію їхньої держави. Німецько-Австрійська республіка, проголошена після
поразки у війні, була змушена відмовитися від згадки про німецькість у своїй
назві, від територій, населених майже виключно німцями, у історичних землях
Чехії та Моравії та в Південному Тиролі. Більш того, їй було заборонено об’єднатися в одну державу із Німеччиною. Болгарія втратила вихід до
Егейського моря, відбитий у турків під час Балканської війни 1912 року.
Османська імперія втратила всі володіння за межами Малої Азії, і ще
півдесятиліття корчилася в конвульсіях внутрішніх та зовнішніх збройних
конфліктів.
