Сороковини. Зразу згадуються похорони - не дивно, зараз вони по всій країні. Особливо по новинах із звільнених від орків міст і сіл... Буча - у минулому житті це дачне селище, де нічого не відбувається, де у друзів та знайомих дачі, і ще станція, яку проїжджаєш приміською електричкою до Клавдієвого чи Немєшаєвого, де у серпні грибні місця й де можна набрати опеньок, груздів, та й білих... Але це вже в минулому. Зараз Буча встала в один шерег із Лідіце, Орадуром-сюр-Ґлян та селом Мі Лай повіту Сонгмі...
Та й день, власне, не те щоб сороковий. Війна почалася більш ніж вісім років тому, "гібридно", "ввічливими людьми" без знаків розрізнення, із зброєю, що "її можна купити в будь-якому Воєнторгу" (пізніше мерзотник таки сказав, що це були мордорські солдати, більш того, що він особисто наказав - ніби хтось сумнівався). Із "референдумом", що відбувся невідомо за яким законом, невідомо за якими реєстрами виборців, і результати яких були просто тупо намальовані. Із загоном мордорського полковника Гіркіна (у мене на полиці лежить книга спогадів - із дарчим написом, ну хто ж знав у кінці 2000х - його колеги по геноциду боснійців у 1990х) що захопив Слов'янськ і почав розстрілювати, розрізати животи та топити, на цей раз не боснійців, а українців.
Болить серце за рідних, що зараз там, під мордорськими бомбами, і радіє, коли їм вдається досягти безпеки. Постійно читаються новини, слухаються експерти на ютубі - ну от які є експерти, такі є. Ну й думається різне про цю війну.
Наприклад що Росія тепер повністю втратила весь свій - ну який вже був, у всякому разі у Мордорі його всіляко роздмухували - моральний авторитет (абсолютно незаслужений у тому вигляді, в якому він подавався ("Расія патєряла 27 міліонав"). Після Бучі точно, і навіть про "ту" війну тепер згадуватимуть (ну поки не прийде через якийсь час, але не скоро, не скоро, черговий "ревізіоніст" із "новим баченням" та повторенням викопаних із старих книжок та інтернет-архівів байок про "салдат-асвабадітєлєй спасших мір ат фашизма") лише в контексті орди ґвалтівників, убивць та грабіжників - бо внуки показали, як саме "дєди ваєвалі". Їм не відмитися.
І в нас ця війна вже стерла пам'ять про "ту" війну. Нас вже й це не єдна з країною ґвалтівників, убивць та грабіжників. Вони показалли, що прийшли нас вбивати, йце означає, що або ми, або вони. Що б ни казали про те, що це "війна Путіна", але те, з яким ентузіазмом суспільство орків зустрілo заклик знищити Україну й українців, наводить на думку, що ні, не лише Путіна. І надалі вже навряд чи кому в нас навіть на думку спаде сказати про "братні народи" чи ще якусь таку єресь. От точно, "де вони були 8 років" - а зараз все розставилося на свої місця. Отам - ворог. Він хоче вбити тебе, твою родину, твій народ. Стріляй влучно!
А хто пам'ятає, що в орків було досить популярно ототожнювати себе з толкінськими орками. Хтось би здивувався, но ніт. У цих орків, як і у тих орків, рушієм є ненависть. До Заходу в першу чергу, бо раз у Толкіна ельфи на заході, а на сході Мордор, ну значить Мордор це вони, а ельфи це ненвисні "піндоси" - і кому яке діло, що сам Толкін кілька місяців до поранення у шанцях на Соммі саме зі сходу відбивався від німецьких атак (до речі, треба віддати йому належне - він скептично сприйняв ентузіазм Черчилля до новоспеченого союзника, що ще нещодавно гнав нафту до Райху, де вона перетворювалася на паливо для бомбовців, що методично знищували з неба британські міста, як зараз знищується Маріуполь.) А може все простіше - їх справді просто тягнуло показати своє правдиве єство. Бо як орки в Толкіна вони показали, що ненавидять все прекрасне та намагаються його знищити при кожній нагоді.
А от щодо Черчилля та вже його кампанії повітряного наступу на тодішній Мордор (точніш, один з них, другий дожив до нашого часу) - теперішні санкції Заходу схожі саме на неї. Навіть в деталяхй. Кримські санкції це розкидування листівок над Німеччиною у 1939 році. Санкції після Боїнґа це як спроби наносити прецизійні удари по цілям на території райху. І лише зараз підходимо до масового бомбардування ворожих міст, підбираючись поступово до "нальоту тисячі бомбовців" на Кельн у 1942 році - але перемога прийшла лише у 1945му, і для неї потрібно було знекровити ворога на Східному фронті. Це завдання зараз перед нами. Треба йго виконати.
No comments:
Post a Comment