Розсмикані думки номер NN

З приводу поточного чергового срачу в українському інфопросторі (до речі, дуже добре, що він вже взагалі є як щось відрубне й самодостатнє, це саме по собі вже надзвичайно цінне). Тут така хвигня, малята. Багато хто проковтнув line, hook and sinker оцю модну, загрянишну й соврімєнну тему постколоніалізму й деколонізації. Це, звісно, дуже прогресивно й може заробити лайки з боку західних інтелектуалів. Але і то це не гарантовано (тим більше що наратив про "юкрейніан ніо-націз" нікуди там не щез і регулярно підживлюється ворогом і його свідомими чи несвідомими агентами). Але справа набагато серйозніша. Саме ідея "деколонізації" свідомо сконструйована як свіжий інструмент для доламування західного суспільства. А так сталося, що саме у Заходу ми отримуємо так необхідну нам допомогу, без якої ми б програли цю війну вже давно. "Глобальний південь" нам не допомагає аж ніяк, ба більше - активно допомагає ворогу. І не в останню чергу через свою давню антизахідну позицію (навіть якщо така позиція заслужена - а тут є дууууже багато нюансів, але не будемо поки що туди заходити), і ворог активно на цьому грає, натягуючи на себе вилинялі шати Совіцького Союзу, що підтримував різноманітних вбивць і бандитів по всьому світу, аби вони послаблювали "колективний Захід". Ті вбивці і бандити, що вибилися до влади у країнах ГП, чи їхні симпатики чи спадкоємці, це пам'ятають. А ще краще якщо така високоморальна позиція співпадає з вигодою для кишені, із купівлею задешево ворожої нафти чи допомоги йому обходити західні санкції. Якщо хтось думає, що ми пояснимо народам ГП, що ми ж такі самі як ви, ми ж теж боремося проти колонізатора - забудьте. Для них Україна це частина білих європейців-колонізаторів, чий режим є маріонеткою Заходу і бореться проти великого друга гноблених народів, великого російського народу, що колись вже допоміг "нам" скинути колоніальне ярмо...

Глобальний Південь це зараз союзник нашого ворога. Ми маємо не лише матеріально стати частиною Заходу (як це фактично є), але й ментально стати на бік Заходу, у його протистоянні з ГП, що стає все реальнішим. Захід нарешті почав усвідомлювати, що Путін веде війну проти нього, і починає потроху усвідомлювати, що таку ж війну, підживлювану величезним ресентиментом, веде багатоголовий ГП, на багатьох фронтах, від міграції через академію до тероризму й економічної експансії.

Шевченкове «Посланіє» та його можливе джерело

Автор хоче од самого початку застерегти шановних читачів, що він не є літературознавцем, істориком літераттури, шевченкознавцем чи ще якимсь дипломованим –знавцем, і відповідно висловлює саму лише власну думку. Але надто вже кортить її висловити, бо натрапилася вона вже якийсь час як. Просто автор є, на превеликий жаль, не надто працьовитим, ну або ж – як вже сказано, тема цього допису не є чимось, чим автор займається професійно, тож для такої забаганки треба вибрати час із свого вільного часу. Але на шевченківський ювілей автор вирішив, що часконче потрібно знайти. І знайшов. Так що читайте, як є таке бажання, шановні читачі й читачки.

«І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» є одним з кількох програмних, найважливіших та найцхастіше згадуваних поезій Тараса Григоровича Шевченка. Відповідно, воно вивчалося й вивчається поколіннями шевченкознавців, цитується, трактується, піддається розтину та автопсії, щоб краще зрозуміти, що ж саме хотів цією короткою поемою сказати Кобзар. Дослідники густим гребінцем проходилися й проходяться кожним рядком поеми, коментуючи вісможливі референції, що зустрічаються в ній чи можуть зустрічатися на думку дослідників.

Але автор не зміг знайти обговорення того, що по-перше, стирчить з першого рядка, б’ючи прямо в очі, і по-друге, надає надзвичайно важливого контексту до всього змісту поеми. А по третє, заставляє подумати про те, наскільки тойзвичнийбагатьом «дід в кожусі» був у контексті сучасної йому європейської думки – і на якому фланзі її він був.

Напевно, доволі загадок. Сама назва вірша в основній своїй частині є цитуванням може найбільш впізнаваного рядка з роботи ірландського політика та філософа XVIII століття Едмунда Берка «Міркування щодо французької революції», написаної у 1790 році. Саме там Берк писав: «Суспільство справді є угодою <...> Оскільки мета такого партнерства може бути досягнута лише через багато поколінь, воно стає партнерством не лише між тими, хто живе зараз, але між тими, хто живе, тими, хто помер, і тими, хто ще має народитися <...> Якщо змінювати державний устрій так часто, як кому заманеться, <...> то жодне покоління не матиме зв’язку з іншими. Люди будуть не ліпшими од мух улітку.» Нині живе покоління успадкувало все, що воно має, від попередніх поколінь, і має обов’язок передати цю спадщину наступним поколінням. Під спадщиною Берк розумів не лише економічне багатство, але й мову, традиції, мораль, звичаї, ширше – культуру.

Але ж, скаже хтось, Берк вважається провідним ідеологом консерватизму, тоді як Шевченко знаменито закликав у своєму «Заповіті»: «Поховайте, та вставайте,/Кайдани порвіте,/ І вражою злою кров’ю/ Волю окропіте», то як це можна поєднати? Тим більше, що в тому ж «Посланії» він також писав: «Розкуються незабаром/ Заковані люде,/ Настане суд, заговорять/ І Дніпро, і гори,/ І потече сторіками/ Кров у синє море/ Дітей ваших...» Де ж тут консерватизм? Одначе, уважне читання Берка дає достатньо чіткі орієнтири.

Перш за все, Берк не був противником кожної революції. Він, навпаки, підтримав повстання жителів тринадцяти американських колоній проти британського уряду – бо на його думку це повстання було необхідне для захисту традиційних англійських вольностей проти надто могутнього центрального уряду. Що він закидав революціонерам у Франції, так це те, що їхнє повстання проти короля витікало не з прадавніх свобод, а від раціоналістських принципів, вигаданих окремими мудрагелями, що повністю відкидали ті традиції державного життя, що вже склалися, і що головне – працювали, на користь чогось ще небувалого, і щодо якого не було жодних гарантій, що воно працюватиме.

За словами Берка, французькі революціонери нищили державні інституції, що витримали перевірку часом, щоб, користуючись своєю швидкоплинною політичною владою, реалізувати до того небувалу абстрактну схему, що спиралася на концепцію «прав людини» та суверенності народу. На його думку, не лише руйнувалася державна система, але відбувалося також бездумне знищення усієї матеріальної та духовної спадщини суспільства, що накопичувалася століттями важкою кропіткою працею попередніх поколінь. Берк протиставляв руйнівній французькій революції британську традицію поступових еволюційних змін, де зберігалася повага до приватної власності та суспільної єрархії. Ці зміни, за Берком, відбувалися під проводом спадкової аристократії – як от під час «Славної революції» 1688 року, яку Берк також схвалював.

Але ж у «Посланії» Шевченко саме й звертається до такої аристократії, до української шляхти, яку він, з одного боку, ганьбить за те, що вона безжально визискує селян-кріпаків, що – як «найменший брат» належать до одного з ними народу – і які, якщо шляхта, потомки козацької старшини, не «схаменеться», можуть повстати проти них, із великим кровопролиттям. Шевченко мав тому наочне підтвердження. Поема була написана у грудні 1845 року, а вже за два місяці у тодішній австрійській Західній Галичині відбулося криваве селянське повстання. Шевченко переписав поему набіло ще через пару місяців після цієї «Галицької рабації», і про цю подію мав знати як він, так і ті, до кого його поема була адресована.

Проте Шевченко застерігає не лише проти того, щоб ніяк не змінювати ставлення до кріпаків. Він також, разом з Берком, застерігає проти некритичного затягання на рідні терени чужинських ідей перевлаштування суспільства, як спробували французькі якобинці. Тут можна згадати також слова тодішнього австрійського канцлера Меттерніха щодо спроб ліберальних революцій у державах тодішньої Італії: «Люди, що не вміють ні читати, ні писати, і для яких останнім аргументом є кинджал – гарний матеріал для конституційних принципів! <...> Англійська конституція це результат багатосотлітньої роботи. Не існує універсального рецепта для конституцій». Так що шевченкові рядки, критичні щодо некритичного сприйняття того, що «німець скаже», можна читати саме в такому контексті.

Адже Шевченко не відкидає «чужої мудрості», навпаки, він заклилає навчатися чужому, але при тому не забувати свого. Українська аристократія має «обняти» селянство, і разом побудувати справедливіший устрій, який Шевченко вбачає у ідеалізованій версії гетьманської України. При тому Шевченко має абсолютно тверезий погляд на рeальну історію, і вбачає джерело нещасть України у зраді козацькою старшиною («раби, підніжки, грязь Москви, варшавське сміття ваші пани ясновеьможнії гетьмани!») інтересів народу. Саме тому вони теж «ходять в ярмі». Шевченко впевнений, що адресати його поеми свідомі цього ярма, та також мріють його скинути – і пропонує, як це може бути зроблене, тобто поверненням до статих козацьких традицій справедливої державності (хай навіть і уявних).

При тому виникає питання, а як же шевченко міг ознайомитися з роботою Берка. Російською її перекладено лише в ХХ столітті. Берк в Росії взагалі не був надто знаний. Гасла про нього немає, скажімо, в енциклопедичному словнику Брокгауза та Ефрона, що дає достатній зліпок всесвіту знань в Російській імперії початку ХХ століття. Можливо, Шевченко читав виклад польською чи французькою, але це ще було б цікаво дослідити детальніше. В кожному разі його знайомство з цим важливим твором європейської консервативної думки, з точки зору автора, висвітлює його світогляд по новому. 

Розсмикані думки на півроку вторгнення

Тут у колишнього киянина Пастухова було, що нинішня банда в Мордорі ставиться до міжнародних відносин в дусі більшовиків. (Це було його інтерв'ю на Даждє, і якщо хтось хотів ілюстрації до старої тези про русскава лібєрала й україн ське питання, то варто було просто почути інтонації ведучої коли вона говорила про те, що українці хочуть не миру, а перемоги у війні, але то таке)

 Цитувався виступ Хрущова у 53 році, де той казав, що угодам із капіталістами вірити не можна, бо вони все одно обдурять, бо вірять лише в силу, і тому треба цю силу показувати. Тут є відмінність як від пізніх совітів, так і від РКМП, де все ж таки принаймні "У товаристві джентльменів" старалися себе поводити пристойно (але не заморочувалися у поводженні із країнами неєвропейськими - за що й були покарані одні в Манджурії, другі в Афганістані). Але я ще про одну подібність покидьків до більшовиків. Вони успадкували світогляд, де центром є їхня країна і ідея, що головною та всепоглинаючою метою буржуїнів є її знищення. Але оскільки класовий мотив зник, а обґрунтувати таку теорію змови якось треба, покидьки витягнули на заміну ідею російської виключності, особливої святості, яку дегенеративний Захід просто не може витерпіти і не може не прагнути знищити.

Якщо розібратися, то це цілковито очевидне запозичення з нацистської ідеології (але й теза про силу теж спільна з нацистами), де місце єврейської раси, що не може не намагатися пригнобити расу арійську, зайняв Захід (Але й це теж було у нацистів, де "фінансова плутократія" ототожнювалася з євреями - при тому це ще впало на угноєний марксизмом ґрунт, бо нерозуміння марксистською теорією ролі фінансів вело до демонізації "фінансового капіталу"). Ну а те, що більшість людей мого й попереднього покоління не можуть про суспільні явища мислити - через сувору ментальну травму уроками абщєствавєдєнья та історії в середній школі та історії партії, м-л філософії та політекономії та наукового комунізму у вишах - інакше як у марксистсько-лєнінсько-сталінській парадигмі, то відповідно вся та хєрня про боротьбу про ринки збуту вотетовотвсьо з них одразу починає перти. Як і конспірологія про єдиний буржуйський центр звідки сплять і бачать як знищити молоду республіку савєтав. 

У цій парадигмі проти Росії/СССР виступає єдиний гравець, до ДСВ Англія, після - Америка, що напряму керує всіми іншими державами і натравлює їх на Расєюшку. Не зовсім при цьому ясно як туди вписуються мєжімпєріалістічєскіє пратіварєчія, але про них писав Лєнін у своїй сплагіаченій брошурці, ну й в реальному житті таки видно що різні країни ведуть свою власну політику (ну й совіти з усих сил намагалися грати на мєжімпєріалістічєскіх пратіварєчіях, і пробують продовжувати - власне, зараз саме на цьому будується стратегія Хуйла: розколоти єдиний фронт Заходу в підтримку України ). Але  з такого світогляду випливає, що якщо весь світ хоче тебе знищити (навіть якщо цього не видно, але це означає лише що вони, суки, гарно криються), то треба бути готовим воювати з усим світом, ну й клепати танків більше нід в усьому іншому світі є - як власне було й продовжувалося від початку 30х років)

Те що Україну покидьки не вважають суверенною, не є дивиною. Вони нікого не вважають окрім зараз Вашингтонського обкома. Коли я колись дискутував із ними про плани СССР на оборону у 30х і вказував, що жодна з великих країн не могла фізично почати агресивну війну проти Мордора, мені казали, що готувалисядо війни кааліциі лімітрофав прі паддєржкє Англіі. Будь які аргументи про абсолютну неможливість такої коаліції а також про абсолютну неготовність Британії (та й інших) до війни не зустрічали розуміння, бо їхня віра диктувала, що не могли не готувати напад. Але коли паранойя і гімно в голові у офісного планктона то одне, але ж точно така паранойя й гімно й у голові мордорської еліти аж до самого верху.

Словом, ясно що Картаґо деленда ест, але ж там треба масово мізки промивати від цього гімна. І ще не факт чи вийде

Вісім років тому написалося отаке інтер аліа:

Питання лише в тому, чи Захід нарешті зрозуміє, що Росія в її нинішньому стані це її ідеологічний ворог, причому більш агресивний, ніж був СРСР, бо якщо СРСР міг вважати себе переможцем у другій світовій, і взагалі лідером одного із світових таборів, нинішня Росія озлоблена тим, що вона вважає своєю поразкою у Холодній війні, і так само як Гітлер рвався знищити Версальський світовий порядок, рветься знищити світовий порядок, що склався після закінчення Холодної війни.

Маймо надію, що зрозуміє. І що візьме до уваги. І що почне втілювати в життя свої можливості по протидії новітньому фірерові. Вони є – але для того, щоб вони запрацювали, потрібен час. Нам же тим часом – «своє робить», відбудовувати країну, відбудовувати суспільство, відбудовувати армію. І чекати. Бог послав нам це випробування за наші гріхи, за змарноване двадцятиліття – треба витримати випробування з честю. Америка відплатила за свій День Ганьби за три з половиною роки. Нам треба запастися терпінням на довший час. Франція чекала на повернення «двох сестер» сорок вісім років. Навіть якщо нам доведеться чекати довше, з Божою поміччю дочекаємося, і змиємо з нашого прапора пляму нашого Дня Ганьби.

А ворогові скажімо так: Смієшся? Смійся. Ще на кутні засмієшся.

Він зарегоче. А ми - чекаймо

І от зараз вже, схоже, не сміються, і скоро таки на кутні засміються, бо Захід таки нарешті все усвідомив у повній мірі і заходився вирішувати питання. І вирішить, до того ж багато в чому нашою кров'ю  - але то вже така ціна сусідства з Мордором...

 

Сім років тому на Великдень написалося от таке:

http://chestnut-ah.livejournal.com/943997.html

У зв’язку з Великоднем, ясна річ, а надто у зв’язку із поздоровленням певного політичного діяча однієї держави, ну і різних світлин його мармизи, може виникнути питання – як це так, що у своєму поздоровленні цей діяч ні словом не згадав Того, в честь Кого взагалі християни вчора святкували Його Воскресіння. Натомість була згадка про «народні традиції» і таке інше. А от як на мене, все абсолютно логічно. Ця країна в масі не є християнською зовсім. От якраз і результати опитування оприлюднено – хоча «православними» вважають себе десь дві третини опитаних, хоч раз на місяць заходять до церкви та регулярно моляться лише 13 відсотків чи щось таке. Але навіть ті, хто заходить раз на місяць у церкву, чи є вони християнами, Тобто чи знають вони, що казав Христос і чи слідують Його словам? Чи лише знають, якому святому ставити свічку від запоя чоловіка, а якому від зубного болю? От тільки опитування навряд чи виявлять, скільки є перших, скільки других, а скільки ще третіх, четвертих і п’ятих

Вже давно в мене склалося враження, що в Росії панує одна релігія – поганський культ предків вкупі з обожествленням Батьківщини (власне, це просто два аспекта одного культу, який іноді прибирає форм християнства східного обряду; прибирає форм, бо як писав Лєсков ще 150 років тому, «християнство в Росії ще навіть не проповідуване»). І як усякі погани, ці погани ненавидять проповідників християнства – від закриття храмів і вигнання аж до вбивств християнських священників, як от на Донбасі (де, до речі, більше половини віруючих перед війною становили парафіяни протестантських церков)

Тому наша поточна Вітчизняна Війна має на додачу до всього іншого має ще й елемент хрестового походу проти бастіону новітнього поганства. Україна знову – вимушено, але все ж таки – взяла на себе ролю бути антемуралє християнської Європи проти наступаючого мороку варварства. А тому звеселімося. З нами Бог, і значить з нами буде Перемога

Звичайно, я тоді не міг і уявити, як саме повернеться ця війна через стільки років. Коли почався цей етап, то спершу можна було лише молитися, щоб Україна встояла. Ще за якийсь час стало ставати зрозумілим, що Господь Україну не залишив. Більш того, стало ясно, що Господь обрав Україну своєю зброєю проти нападника, і починає поступово прояснюватися, що не просто зброжю, а такою зброєю, якою нападника - поганське антихристиянське утворення, жахливу потвору нашого часу - буде строщено, знищено. При тому не варто забувати - лезу меча, що ним рука Всевишнього гатить по черепу сатанинської потвори, також доводиться непереливки, й воно навіь може зламатися, хай і вбивши ворога. Чи зможуть розтрощений меч скувати знову? Уповаймо що так. 

Сороковий день війни

Сороковини. Зразу згадуються похорони - не дивно, зараз вони по всій країні. Особливо по новинах із звільнених від орків міст і сіл... Буча - у минулому житті це дачне селище, де нічого не відбувається, де у друзів та знайомих дачі, і ще станція, яку проїжджаєш приміською електричкою до Клавдієвого чи Немєшаєвого, де у серпні грибні місця й де можна набрати опеньок, груздів, та й білих... Але це вже в минулому. Зараз Буча встала в один шерег із Лідіце, Орадуром-сюр-Ґлян та селом Мі Лай повіту Сонгмі...

Та й день, власне, не те щоб сороковий. Війна почалася більш ніж вісім років тому, "гібридно", "ввічливими людьми" без знаків розрізнення, із зброєю, що "її можна купити в будь-якому Воєнторгу" (пізніше мерзотник таки сказав, що це були мордорські солдати, більш того, що він особисто наказав - ніби хтось сумнівався). Із "референдумом", що відбувся невідомо за яким законом, невідомо за якими реєстрами виборців, і результати яких були просто тупо намальовані. Із загоном мордорського полковника Гіркіна (у мене на полиці лежить книга спогадів - із дарчим написом, ну хто ж знав у кінці 2000х - його колеги по геноциду боснійців у 1990х) що захопив Слов'янськ і почав розстрілювати, розрізати животи та топити, на цей раз не боснійців, а українців.

Болить серце за рідних, що зараз там, під мордорськими бомбами, і радіє, коли їм вдається досягти безпеки. Постійно читаються новини, слухаються експерти на ютубі - ну от які є експерти, такі є. Ну й думається  різне про цю війну.

Наприклад що Росія тепер повністю втратила весь свій - ну який вже був, у всякому разі у Мордорі його всіляко роздмухували - моральний авторитет (абсолютно незаслужений у тому вигляді, в якому він подавався ("Расія патєряла 27 міліонав"). Після Бучі точно, і навіть про "ту" війну тепер згадуватимуть (ну поки не прийде через якийсь час, але не скоро, не скоро, черговий "ревізіоніст" із "новим баченням" та повторенням викопаних із старих книжок та інтернет-архівів байок про "салдат-асвабадітєлєй спасших мір ат фашизма") лише в контексті орди ґвалтівників, убивць та грабіжників - бо внуки показали, як саме "дєди ваєвалі". Їм не відмитися.

І в нас ця війна вже стерла пам'ять про "ту" війну. Нас вже й це не єдна з країною ґвалтівників, убивць та грабіжників. Вони показалли, що прийшли нас вбивати, йце означає, що або ми, або вони. Що б ни казали про те, що це "війна Путіна", але те, з яким ентузіазмом суспільство орків зустрілo заклик знищити Україну й українців, наводить на думку, що ні, не лише Путіна. І надалі вже навряд чи кому в нас навіть на думку спаде сказати про "братні народи" чи ще якусь таку єресь. От точно, "де вони були 8 років" - а зараз все розставилося на свої місця. Отам - ворог. Він хоче вбити тебе, твою родину, твій народ. Стріляй влучно!

А хто пам'ятає, що в орків було досить популярно ототожнювати себе з толкінськими орками. Хтось би здивувався, но ніт. У цих орків, як і у тих орків, рушієм є ненависть. До Заходу в першу чергу, бо раз у Толкіна ельфи на заході, а на сході Мордор, ну значить Мордор це вони, а ельфи це ненвисні "піндоси" - і кому яке діло, що сам Толкін кілька місяців до поранення у шанцях на Соммі саме зі сходу відбивався від німецьких атак (до речі, треба віддати йому належне - він скептично сприйняв ентузіазм Черчилля до новоспеченого союзника, що ще нещодавно гнав нафту до Райху, де вона перетворювалася на паливо для бомбовців, що методично знищували з неба британські міста, як зараз знищується Маріуполь.) А може все простіше - їх справді просто тягнуло показати своє правдиве єство. Бо як орки в Толкіна вони показали, що ненавидять все прекрасне та намагаються його знищити при кожній нагоді.

А от щодо Черчилля та вже його кампанії повітряного наступу на тодішній Мордор (точніш, один з них, другий дожив до нашого часу) - теперішні санкції Заходу схожі саме на неї. Навіть в деталяхй. Кримські санкції це розкидування листівок над Німеччиною у 1939 році. Санкції після Боїнґа це як спроби наносити прецизійні удари по цілям на території райху. І лише зараз підходимо до масового бомбардування ворожих міст, підбираючись поступово до "нальоту тисячі бомбовців" на Кельн у 1942 році - але перемога прийшла лише у 1945му, і для неї потрібно було знекровити ворога на Східному фронті. Це завдання зараз перед нами. Треба йго виконати.     

Старий діалог

Давній діалог (лютий-березень 2014). Зараз такий неможливий в принципі. Але, здається, достатньо показовий

 

НЕ Я

Добрый день.
Хочется у вас узнать относительно событий в Украине. Мне честно сепаратизм регионов, российский Крым и прочая фигня пофигу. Больше интересует причина взрыва национализма и ненависти к коммунизму. 
Как бы Украина 23 года независима. Выросло целое поколение людей никогда в жизни не живших при коммунизме или живших в весьма молодом возрасте. В чем теперь на 23 году незалежности памятники Ленину виноваты?? Если бы это происходило в 92г я бы понял, но тогда было все тихо. Более того в 90-е годы отношения между Украиной и РФ были наверное наиболее хорошими за весь период взаимоотношений двух стран. Никакие националисты и близко за пределы Галичины не высовывались. 
У меня просто складывается мнение, что весь этот накал злости копился все эти годы и теперь выплескивается. И причина не в Евроинтеграции и ценах за газ при таком варианте. Причина злость на то что Украина не смогла стать экономически сильной и независимой державой. Но все равно непонятно... На Украине 6 раз были президентские выборы и 5 раз побеждал кандидат главной фишкой предвыборной кампании которого были более тесные отношения с РФ. Никаких бунтов на З Украине по этому поводу не было. Что на 23 году независимости случилось?

 

Я

Добрый день! Как Вы правильно заметили, причина не в евроинтеграции, она стала только поводом. Да, причина в злобе на оборзевшее чиновничество (разной партийной принадлежности), на казнокрадов, доведших страну до нынешнего плачевного состояния. Напомню что если в начале пути ВВП Польши и Украины было примерно равным, емнип около $80 миллиардов, то сейчас у Польши 600, а у Украины чуть выше 150. Я слежу за событиями во мнрогом по мордокниге, и там регулярно повторяется мысль что - с этого момента взяток не даём и не берём. Насколько получится - не знаю, но хочется верить что чиновничество будет достаточно напугано или по крайней мере взбудоражено Майданом чтобы быть осторожнее. Что до России, русофобии, ущемления русского языка и прочего - вопос кмк был создан сознательно и искусственно. На Майдане было много киевлян (в моменты массовых манифестаций - так подавляющее большинство) и у них нет никакой проблемы с русским языком. Насчёт "националисты не высовывались за пределы Галичины" - кого считать националистом? Если сторонников независимости украины, то таковых в стране всегда было большинство, как минимум за пределами Крыма и отдельных мест в Донбассе. Этнические националисты и сейчас не имеют поддержки - те кем сейчас пугают как минимум изменили риторику поняв что она не пользуется поддержкой, а может и изменили взгляды (но даже если нет, уже хорошо что они их не высказывают, это о чём-то свидетельствует). Что до памятников Ленину - да, запоздалый катарсис, когда показалось необходимым совершить символический жест очищения от прошлого и настоящего укоренённого в прошлом. Что до сравнения 90х и нынешнего времени - да, в 2004 Россия взяла курс на потивостояние с Ющенко, предсказуемо вызвав противодействие. Доступность российских ТВ каналов в Украине очень помогла в плане нелюбви к российскому государству - кому приятно когда выливаются потоки всякого разного. Радует что далеко не все россияне разделяют официальную точку зрения

 

 

НЕ Я

Андрей, я понимаю что чиновники виноваты, как во всех странах, так и в РФ. Но до такого состояния Украину довели не сейчас. Как бы в 99г на пике спада экономическое состояние было куда хуже(думаю в разы), но Кучма вновь победил. Революционный разброд это хорошо, Он вскрывает все накопившиеся нарывы. Уверен правда что даже оранжевые чиновники недолго продержатся с таким альтруизмом. 2004г это показал. 
Я ведь не конкретно про русский язык. Просто небольшая часть Украины диктует свою волю всей, довольно разной стране. Восток удивительно пассивен, и это мне непонятно. Согласитесь в такой ситуации федерализация страны и оставление большей части заработанных угольно-металлургических денег на востоке вполне могло повысить уровень жизни там.
Националисты это не стороники независимости. Думаю в 96-99г был пройден максимум фобий по поводу незалежности. Страны слава богу 23 года независима. И тут всплывают националистические организации с нацистской риторикой как из 90-91 годов. Это мне непонятно... с идеологией абсолютной украинизации, рософобии,антисемитизма (евреев то зачто???)и т.д. Организации хорошо организованные и обученные с большим количеством молодежи которая коммунизм только по рассказам видеть могла. Причем они не боятся оттолкнуть от себя восток страны, считая что там все равно прогнутся и будут жить как им велели из Киева. А если не будут,а только озлобятся и проголосуют опять за условного Януковича, но только не из майдановцев ?
Как вы считаете куда заведет этот кризис?

 

Я

Но нету же никакой "абсолютной украинизации", антисемитизма - а русофобия разве что в смысле неприятия давления со стороны России. Честное слово, странно наблюдать, как в России усиленно раздуваются страхи насчёт того что вот вот ужасные националисты начнут еврейские погромы (при том что реальный и документированный антисемитизм наблюдался как раз со стороны сторонников бывшего президента)
Что из этого всего получится я не представляю. Я хорошо понимаю в какой заднице оказалась экономика Украины (настолько беспардонное разворовывание страны даром пройти не могло - но да, тенденции были и раньше, я вовсе не идеализирую прошлые администрации). Я вовсе не надеюсь что "заграница нам поможет", хотя в последние дни были какие то положительные колебания воздуха с той стороны. Собственно, выход один - честно работать и не воровать. Получится ли? Не знаю. Надеюсь. Боюсь возврата на протореную дорожку, но тем не менее надеюсь. Фобии Крыма (Донбасс похоже более-менее успокоился, хотя...) вызваны не столько реальной опасностью "запрета русскогог языка и насильного введения гомосексуальных браков" сколько тяжёлым случаем промывания мозгов, и если идиоты со стороны определённых радикальных кругов не подпитают их какой нибудь идиотской выходкой, должны утихнуть. А вот вооружённый захват здания крымского парламмента это серьёзно

 

 

НЕ Я

Андрей, российские СМИ истерию нагнетают только по поводу русофобии. Антисемитизм это только дополнительный "бонус". 
В заднице экономика Украины все время с кризиса 2008г. и тут успехи или не успехи конкретно правления Януковича точно не главные. Экономика Украины зависит от цен металлургической конъюнктуры. Там сейчас не все блестяще. Все остальное - это риторика победившей оппозиции-"кто победил тот и прав". Запад ведет странную игру, поддерживая прозападную оппозицию, но не обещая помощи. Потому что понимают что поставить на довольствие 50млн. страну нереально. Одними красивыми словами о демократиии увы сыт не будешь. Позиция очень лживая и противная... 
Я рассуждаю с российско имперских амбиций. Сейчас прекрасный шанс отнять Крым методом "косвенной агрессии". государство Украина на какой-то момент исчезло... Можно расширить статус автономии до состояния почти полной независимости. По видимому какие то зондажи возможной реакции Запада и нового руководства сейчас и делаются в Симферополе. Зря татары туда влезли, только обострив ситуацию.
Вообще все печально...Украина вполне сложилась как государство за эти годы. Оранжевый мятеж только отбросил ситуацию обратно в 91г. Это думаю нескоро все закончится.

 

 

Я

Мне вот кажется что рассчёты на то, что государство Украина исчезло и поэтому можно отхватить какойто лакомый кусочек сродни расчётам Саддама Хуссейна в 1980м что государство Иран развалилось и можно тоже чтото отхватить. В конечном итоге всё окончилось печально

Металлургия это понятно что в тяжёлой ситуации, я бы в идеальном мире рассчитывал бы на создание благоприятнгого климата для инвестиций в экономику страны, преимущественно в ТНП, со стороны Европы - по модели Центральной Европы в 90-е, тем более что социалки по европейскому типу в Украине ещё нет. Но это в идеальном мире, да

А насчёт якобы антисемитизма - учитывая его полное отсутствие, я не думаю что это "дополнительный бонус", это именно сознательное камлание в надежде что оно таки появится

 

 

НЕ Я

Андрей, вы же знаете что Иран превосходил Ирак по населению раз в 3, а про размеру экономики еще больше, на чем Ирак и погорел. Украине без международного помощи вряд ли что то светит. Но все таки верю что если РФ и будет действовать в подобном ключе, то всячески избегать прямого военного вмешательства. Конечно вероятность очередной Крымской войны велика... И при военном вмешательства НАТО результат для РФ будет как и в 19веке. Но для этого у нас все таки военно-исторический форум, чтобы это обсуждать.
По поводу инвестиций в ТНП. ИМХО даже вынос части промышленности в В. Европу не смог заместить исчезновения относительно по СЭВовским меркам развитой промышленности этих стран. На данный момент спрос со стороны небогатого населения Украины вряд ли покроет продукцию таких предприятий, а соревноваться с ЮВ Азией в экспорте невозможно. Украина слишком большая чтобы её перестроить и если до сих пор дело ограничилось говорильней без реальных инвестиций, то не думаю что дело сдвинется.
Как вы считает почему при Кравчуке и раннем Кучме Европа так цинично наблюдала над умиранием экономики Украины и помогала В. Европейским странам в перестройке их экономик? Хотя по меня это была не помощь. Просто б советские сателлиты отдали "за еду" свою экономику с большими трудами на иностранные в том числе кредиты выстроенную в 70-80е годы западным ТНК... Вы как я понимаю весь этот период жили "там" и следили за процессом изнутри.

 

Я

Я не думаю что "Европа цинично наблюдала" - у неё были другие проблемы, и спасение Украины, о которой вообще предпочитали думать как о чёмто что по большому счёту Россия, не стояло на повестке дня вообще. Что их заботило - так это чтобы Украина отдала всё своё ядерное оружие, и побыстрее. Как только отдала, интерес прошёл. 
По поводу Центральной Европы - да, их продукция была развита по меркам СЭВа, но с его исчезновением оказалась невостребованной. Но вот скажем фольксвагену вполне удалось сделать из шкоды - в 70-80е абсолютного посмешища на европейском авторынке - вполне уважаемую модель. Я в общем не считаю что европейцы обязаны кормить украинцев, вывести страну из задницы - задача их самих, своими силами. От Европы требуется, в общем, только надзор чтобы чиновники не воровали, во всяком случае слишком нагло, чтобы суды судили справедливо а не по заносу - короче, чтобы у инвесторов была уверенность что если они вольют в это прОклятое место деньги то местные их не разведут как лохов. Собственно, от евроассоциации надежды были именно на это, а не на мифические пряники

 

НЕ Я

Так почему спасали от кризиса В. Европу и бросили бСССР? Как я понимаю обещания обширной экономической помощи давались. Этот момент в печати "запада" в тот момент обсуждался? Или просто доставляло наслаждение корчение в муках бывшего врага?
Шкода кстати плохой пример. Думаю там чешского в разработке ничего нет. Просто сборка на западном оборудовании более бюджетных версий вольсвагена. Даже если комплектующие производятся в Чехии...
Насчет инвест климата. Разве не то же самое обещал Ющенко 10 лет назад ? Ситуация теперь похожа до деталей. В чем принципиальна разница тогда и сейчас?

 

Я

да ЕС то и центральную Европу с трудом осознал как часть Европы, а всё что восточнее границы СССР вообще было непойми что. Я помню как обсуждали, стОит ли страны Балтии брать в НАТО и потом в ЕС - и мнения были очень разные. Насчёт "наблюдать мучения врага" - тут я без комментариев, скажу только что у меня не было такого впечатления

Ющенко действительно прогадил большой потенциал, и в результате он политический труп. Отличие от тогдашней ситуации, надеюсь, в том, что у рядовых участников есть желание не дать новой возможности повернуть развитие страны уйти в песок ещё раз, потому что ещё одной возможности может не быть. Надеюсь, что Бог действительно любит троицу, и с третьего раза таки удастся

 

НЕ Я

Андрей, если я еще не надоел, то позволю еще поинтересоваться Вашим мнением об Украине.
Скажите когда примерно наступило понимание насчет республик бСССР в плане "защиты" их от восстанавливающейся силы России? 
Почему в частности Украине предлагая т.н. "евроинтерграцию" не предлагая по суди за этим лозунгом ничего? 
Почему Вы считаете такую же по сути(вполне прагматичную) позицию России имперской, а европейскую адекватной?
Почему наглое и открытое вмешательство в дела Украины со стороны западных послов и давление на Януковича как на президента какой то "Папуасии" не раздражает Вас?
Вы считаете правление Януковича-временем ушедшим в песок. Как же тогда оценить правление Кучмы или Кравчука?

 

Я

Денис, всё нормально ))) Приятно, конечно, что кого-то интересует моё мнение по данному вопросу, в общем, я вовсе не специалист и не то чтобы в курсе разнообразных подковёрных течений в политике как Украины так и России (на форуме, кстати, есть гораздо более информированные люди)

Прежде всего, я считаю, что в песок ушли годы правления всех президентов, что Украина пошла "своим собственным путём" в тупик, хотя и понятно, что иной вариант был очень маловероятен. Бывшая партийная и комсомольская номенклатура продолжила заниматься привычным делом и разворовыванием страны, не опасаясь ни "партбилет на стол", ни ОБХСС, ни КГБ.

По поводу вопроса насчёт "понимания защиты от России" - я не понял, о чьём понимании идёт речь

Что до евроинтеграции - я вообще-то крайне скептически отношусь к Евросоюзу, и на референдуме 2017 года (если он таки будет) не исключено что буду голосовать за выход Соединённого Королевства из его состава (не гарантирую, но и не исключаю). Я считаю, что понитика ЕС по отношению к Украине была недальновидной, слишком оглядывалась на Россию и стремилась её по максимум не обидеть и не напугать, но я понимаю и то, почему она была такой

Я не вижу наглого и открытого вмешательства в дела Украины со стороны западных послов, я вижу наглое и открытое вмешательство со стороны России (с которого в общем нынешние события и начались). Я искренне не понимаю, зачем нужно было мешать подписангию соглашения об ассоциации - оно никого ни к чему не обязывало (увы), Турция такой документ подписала в 1963 году (!) и в обозримом будущем членом ЕС не станет (собственно, приход партии АК ко власти там это реакция на банкротство европейского вектора в турецкой политике, во многом)

Кстати, "европейской политики" не существует в принципе, есть политика отдельных европейских государств, и она очень разная. Я вообще считаю, что Россия поторопилась ускорять события с Украиной, течение и так несло её в российском направлении, а вот сейчас никто ничего не гарантирует

 

НЕ Я

Андрей, дело в том что вы живет на западе и патриот Украины. Я очень тепло отношусь к этой стране, но Крым наш ))) и точка. Я еще участника Bogun спрашиваю. Он тоже информированый товарищ. Но как все украинцы живет в своем каком то мире. И вы тоже, хотя живете и не там ))) А так как на форуме полит темы банятся, то по другому узнать мнение участников и невозможно ))
Я могу согласится с вашим мнением об бывшей партноменклатуре. Но вы считаете нынешние лидеры Майдана с образованием 9 классов (если не брать ввиду лидеров оппозиции занявших теперь посты в правительстве) при всех их национализме и желании лучшего Украине могут что то сделать? Запугивать чиновников, чтобы не брали взятки?
Скажем так когда по вашему мнению ЕС стало понимать что то как вы выразились "непонятно что восточнее границ бСССР" независимые государства. и их надо как то приводить к общему знаменателю и встраивать в ЕС. А тут РФ стала подниматься и этому надо препятствовать...
Почему Евросоюз при явном желании правительства Януковича вступить и видимом нежелании РФ этого ничего кроме благих пожеланий не предложил Украине? Не гомосекские браки же этим называть... Хотябы Шенген бы предложили в перспективе. А так вообще ничего...
Западные послы или кто то еще с этой стороны напугали Януковича фин санкциями. Как когдато в 2004 они пугали Кучму. Это вполне не скрывалось. Россия гнет свою линию с 2000 года. ничего в ней не менялось кроме правительств Украины. Образно либо вы с ними либо с нами...Я тоже считаю её не гибкой, но только Кучма и Янукович пытались понять или принять её. Оранжевые всегда вставали и встают в самостийную позу. Вот и имеем такой результат взаимных отношений.
Европейской политики может и не существует, но в отношении Украины они действуют в одном ключе- " Вмешательство РФ неприемлимо, Украина часть Европы и будущий член ЕС, но цены на газ делайте в соответствии с возможностями Украины, а коопперация с предприятиями Украины - это ваши внутренние проблемы, нам ваши совковые заводы нафиг не нужны".

 

Я

да, конечно я живу в своём мире. Но не могу понять, отчего в реальном мире россиян так привлекает идея гомосексуальных браков что они постоянно эту тему поднимают. Тайна покрытая мраком

Кстати, а у кого из лидеров Майдана образование 9 классов? Я как-то не встречал такой информации ни о ком из. Но в общем пугать чиновников чтобы взяток не брали не такая плохая идея

Будущего членства в ЕС Украине и не предлагали, и я не припомню чтобы европейцы настаивали чтобы Россия снижала цену на газ для Украины. В общем, Россия и не снижала - для немцев газ продавался дешевле несмотря на более высокие расходы по транспортировке

Как бы то ни было, сейчас уже, в последние два-три дня, ситуация совершенно новая и непредсказуемая. Посмотрим, как будет развиваться