Re The Handmaid’s Tale

Нещодавно випустили нову екранізацію вищезгаданої книги, і от у NYRB рецензія
(неприхильна) на нього




А я от колись коротко згадував про власне враження, в зв'язку з тим, що книга була потрапила у перелік 25 книг, що на думку Таймс, кожен має прочитати




Останньою позицією:

25. The Handmaid’s Tale

Margaret Atwood 1985

Sci-fi meets feminism in Atwood’s revolutionary, genre-busting 1985 novel. The result is the kind of book that simply refuses to go away, lingering spookily at the back of the mind even decades after reading. It’s quite the most beautifully written piece of patriarchy-blaming ever published and the deserving winner of many prizes. Set in Gilead, a futuristic dictatorship where America has been taken over by a misogynistic cult based on the total subjugation of women through financial, social and reproductive control, this terrifying parable is told by Offred, one of the “handmaids” used only for reproduction by the military elite. Offred’s world is replete with queasy details of the way women’s bodies (not to mention babies) are co-opted by the regime, and the underlying Christian schema of the oppressors makes it all the more hideous. Not to mention controversial: the American Christian Right have been up in arms about this bombshell of a book for years, and it’s easy to see why. With the current debate over women’s right not to give Jesus-loving legislators control over their reproductive systems, Atwood’s mesmerising parable seems more vital than ever.

What to say: What do women want? Not rapey enslavement, mostly

Ну й відповідно:

Колись давно, ще як я був студіозусом у Празі, дивилися ми екранізацію цієї книги. Мені було сподобалося, і я не зрозумів, чому колєжанка висловилася в тому плані що поганий фільм (не як кіно - хоча, чесно кажучи, не шедевр, а ідеологічно). Щиро не зрозумів, і здивувався, ніби ж все правильно, "хороші побєждають"



Але через якийсь час я її зрозумів, і згодився. Зрозуміло, чому ця книга отримує високі оцінки "культурної еліти" - вона просякнута тією ж ненавистю до християнства, що й сама еліта. Відповідно, художні якості книги, емпатія, яку відчуваєш до протагоністки - лише збільшує шкоду від книги. Rot sets in - але може й зникнути, як, я сподіваюся, в моєму випадку



Взагалі бувають в житті такі епізоди, які начебто консервують назавжди власний ментальний стан, який взагалі вже пройшов, минувся. От як у цьому випадку, пам'ятаючи власну реакцію, я можу реконструювати свій тодішній світогляд, суттєво відмінний від поточного.
 

Або, скажімо, акцент: у першому класі, коли ми проходили глухі й дзвінкі приголосні, я "всьо пойняв", ну там Б - П, Ж - Ш - і страшенно здивувався, коли моя відповідь, що парна глуха до Г буде Х вчителькою (царство їй небесне, Паолі Йосипівні) була не прийнята як правильна. І я довго розмірковував, мовляв, як же так, до Г парна глуха це К... І запротоколював ментально під рубрикою "понять нєвозможно, нада запомніть"...