The Times favourite reads

The Times

FRIDAY NOVEMBER 1 2019

Our Favourite Cosy Reads "Storms upon storms in quick succession crowd, And o'er the sameness of the purple sky Heaven paints, with hurried hand, wild hues of every dye" John Clare had the measure of November — the dampest and most dismal month. We hate it — literary editors are not a hardy breed. As icy November blasts assail our offices and a general election looms, we're gathering up our favourite cardigans and retreating into the books cupboard to cuddle up with each other like bespectacled penguins... and search for something comforting to read. Here's what we found. Cosy tales and our favourite books to re-read: in short, literary comfort food. Pigs Have Wings by PG Wodehouse Wodehouse's Blandings novels are surely his cosiest. Will Lord Emsworth's famous pig triumph at the local show… or will devious Sir Gregory Parsloe-Parsloe put a spanner in the works? Murder on the Orient Express by Agatha Christie There's nothing cosier than a good murder. And curling up with Christie's classic tale of slaughter on a snowed-in train will make you glad you don't have to deal with solving a murder as well as buying new knitwear. Zuleika Dobson by Max Beerbohm A glorious, effervescent champagne glass of a novel. Bubbles of wit and silliness burst through this tale of a very beautiful girl's catastrophic impact on the students of Oxford University. A Christmas Carol by Charles Dickens A winter classic. Our cartoonist Peter Brookes re-reads it every Christmas. Get yourself in the yuletide mood with Dickens's tale of redemption and a fat goose. The Harry Potter novels by JK Rowling The ultimate comfort food for anyone under 30. Hibernate for the winter with this classic tale of life at a rather special boarding school. The Neapolitan Quartet by Elena Ferrante The great immersive experience of contemporary fiction. Ditch the dreary reality of life in suburban Milton Keynes (or wherever you live) and head to sunkissed, gangster-infested Naples. Northanger Abbey by Jane Austen The perfect Austen for winter months. A satirical jeu d'esprit that pokes fun at gothic novels, which can be read in a single Sunday evening curled up by the fire. Interesting Times by Terry Pratchett The great TP could bear 1,000 re-readings. Head off the beaten track with his beautifully imagined satire on the politics of ancient China (trust us, it's hilarious).

The 100 greatest novels of all time

Our critics choose the best novels ever written, from Tolkien to Proust

100 The Lord of the Rings by JRR Tolkien (1954-55)

Hairy-toed hobbit Frodo leaves home to defend the world from dark forces by destroying a cursed ring, in Tolkien's epic trilogy. WH Auden thought this tale of fantastic creatures looking for lost jewellery was a “masterpiece”.

99 To Kill a Mockingbird by Harper Lee (1960)

This child’s-eye view of racial prejudice and freaky neighbours in Thirties Alabama was the only novel Lee published in her lifetime – until an early draft of it was released as a "new" book in 2015.

98 The Home and the World by Rabindranath Tagore (1916)

A rich Bengali noble lives happily until a radical revolutionary appears, in this Bengali tale of clashing cultures from the Nobel Prize-winning poet and novelist.

97 The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy by Douglas Adams (1979)

Extra-terrestrial travel meets very English humour, as Earth is demolished to make way for a Hyperspatial Express Route. Don’t panic!

Hitchhiker's Guide to the Galaxy author Douglas Adams, c.1988 CREDIT: REX

96 One Thousand and One Nights (anonymous)

A Persian king’s new bride tells tales to stall post-coital execution, in a tangled collection of Middle Eastern folk stories first translated into English in 1706.

Десять книжок, що...

Колись розмістив це на іншій площадці, але залюбки повторю

1. Енеїда, Іван Котляревський – я був, здається, у першому класі, коли батько мені дав цю книжку й сказав, що у Давній Греції учнів вчили, даючи їм завдання вивчити напам’ять Іліаду й Одісею Гомера, і що він не вимагає в мене вивчити напам’ять Енеїду, але хотів би, щоб я її прочитав. Я її прочитав, і перечитував – як на мій тоді юний вік, ні те, що це вірші, ні мова, якою вони були написані, не злякали мене. Мова не здавалася якоюсь відмінною від тої, якою розмовляли в нас вдома, тож до теревенів про австроугорський генштаб я завжди ставився як до патякання ідіотів. Видання в нас було простеньке, не розкішне з ілюстраціями Базилевича, але таке було у моєї тьоті, так що я мав можливість не раз ним помилуватися. Взагалі це видання, як на мене, зробило більше для створення умов для незалежності України ніж мало що до Чорнобильської катастрофи

2. Книга будущих командиров, А.Митяев – «моє» було саме перше видання, ще без усяких репродукцій не дуже гарних картин, просто із рисунками. Про Другу світову там була лише глава про Сталінград, все інше додали вже в наступних перевиданнях. Як зараз зрозуміло, багато в чому це був переказ для дитячої аудиторії тритомника з історії воєнного мистецтва Строкова (і частково Разіна), якщо казати про освітлення подій до більшовицького перевороту. При всіх її, як я зараз розумію, недоліках і неточностях, вона багато зробила для формування мого інтересу до воєнної історії

3. Тореадори з Васюківки, Всеволод Нестайко – сперше я взяв її в бібліотеці, не знаючи особливо, що воно за таке, просто книга. Ну власне, тоді вона була досить новою книгою. Вже пізніше прийшло усвідомлення, що по-перше, в початковій школі ми ходили в Театр Юного Глядача (поряд зі школою) на виставу по першій частині цієї чудової книжки (Пригоди Робінзона Кукурузо), а крім того, у дитячому журналі Барвінок я читав одну главу із останньої частини. Словом, ця книга малює світ мого раннього дитинства, кінець 60-х, десь як я їх і пам’ятаю. Плюс гарний гумор, плюс пригоди – відмінне читання. Не знаю, одначе, чи мої хлопці прочитають книжку, бо їм надто багато треба пояснювати буде, ті реалії, які «само собою» для мого покоління, для них так само екзотичні, як реалії кнгижки ну хоч про стародавній Рим...

Sir VS Naipaul obituary

Nobel prizewinning author whose books posed profound questions about the postcolonial world

VS Naipaul in 2001, the year he was awarded the Nobel prize for literature

Did VS Naipaul set out to cause offence, or did it happen by accident? Few would take issue with the Nobel prizewinner’s immense talent as an author, yet he also succeeded in getting up the noses of almost everyone he encountered, becoming English literature’s greatest postcolonial writer and a pariah to the postcolonial literary world, who no doubt felt that he had taken on the values of the old colonial masters.

For many his best book was A House for Mr Biswas (1961), which tells the story of one man’s lifelong struggle to create meaning and permanence out of poverty and insignificance. He never made any secret of the fact that the story was based on the experience of his father and his conflict with a large clan of Hindu relations ranging from landowners to labourers.

The 100 greatest novels of all time

https://www.telegraph.co.uk/books/what-to-read/100-greatest-novels-time/


Muriel Spark at work in Edinburgh, 1960

Our critics choose the best novels ever written, from Tolkien to Proust

100 The Lord of the Rings by JRR Tolkien (1954-55)

Hairy-toed hobbit Frodo leaves home to defend the world from dark forces by destroying a cursed ring, in Tolkien's epic trilogy. WH Auden thought this tale of fantastic creatures looking for lost jewellery was a “masterpiece”.

99 To Kill a Mockingbird by Harper Lee (1960)

This child’s-eye view of racial prejudice and freaky neighbours in Thirties Alabama was the only novel Lee published in her lifetime – until an early draft of it was released as a "new" book in 2015.

98 The Home and the World by Rabindranath Tagore (1916)

A rich Bengali noble lives happily until a radical revolutionary appears, in this Bengali tale of clashing cultures from the Nobel Prize-winning poet and novelist.

97 The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy by Douglas Adams (1979)

Extra-terrestrial travel meets very English humour, as Earth is demolished to make way for a Hyperspatial Express Route. Don’t panic!

Hitchhiker's Guide to the Galaxy author Douglas Adams, c.1988 CREDIT: REX

96 One Thousand and One Nights (anonymous)

A Persian king’s new bride tells tales to stall post-coital execution, in a tangled collection of Middle Eastern folk stories first translated into English in 1706.

95 The Sorrows of Young Werther by Johann Wolfgang von Goethe (1774)

Werther loves Charlotte, but she’s already engaged. Woe is he! Goethe was inspired by his own obsessive romance with a married woman to write this epistolary novel, which made him famous overnight.

94 Midnight’s Children by Salman Rushdie (1980)

The children of poor Hindus and wealthy Muslims are switched at birth in this Booker Prize winner, which uses magical realism to question the legacy of Indian partition.

93 Tinker Tailor Soldier Spy by John le Carré (1974)

The pseudonymous le Carré drew on his own work in the secret service to create fictional spymaster George Smiley. In his finest adventure, a nursery rhyme provides the code names for British spies suspected of treason.

92 Cold Comfort Farm by Stella Gibbons (1932)

Hilarious satire on bleak rural romances. “Something nasty” has been observed in the woodshed, and elderly Ada Doom is perturbed.

91 The Tale of Genji by Lady Murasaki (11th century)

The life and loves of an emperor’s son. And the world’s first novel?

тим, хто пам"ятає лише про "трактор в полі дир-дир-дир"

П. Тичина

Золотий гомін
Над Києвом — золотий гомін,
І голуби, і сонце!
Внизу —
Дніпро торкає струни...

Предки.
Предки встали з могил;
Пішли по місту.
Предки жертви сонцю приносять —
І того золотий гомін.
Ах той гомін!..
За ним не чути, що друг твій каже,
Від нього грози, пролітаючи над містом, плачуть,
Бо їх не помічають.

Гомін золотий!

Уночі,
Як Чумацький Шлях сріблисту куряву простеле,
Розчини вікно, послухай:
Слухай:
Десь в небі плинуть ріки,
Потужні ріки дзвону Лаври і Софії!..
Човни золотії
Із сивої-сивої Давнини причалюють,
Човни золотії
...З хрестом,
Опромінений,
Ласкою Божою в серце зранений
Виходить Андрій Первозванний.
Ступає на горил
Благословенні будьте, гори, і ти, ріко мутная!
І засміялись гори,
Зазеленіли...
І ріка мутная сповнилася сонця і блакиті —
Торкнула струни...

Уночі,
Як Чумацький Шлях сріблисту куряву простеле,
Вийди на Дніпро!
...Над Сивоусим небесними ланами Бог проходить,
Бог засіває.
Падають
Зерна
Кришталевої музики.
З глибин Вічності падають зерна
В душу
І там, у храмі душі,
Над яким у недосяжній високості в'ються голуби-молитви
Там,
У повнозгучнім храмі акордами розцвітають,
Натхненними, як очі предків!

Він був мов жрець сп'янілий від молитви —
Наш Київ, —
Який моливсь за всю Вкраїну —
Прекрасний Київ,
— буря!
Стихійно очі він розкрив —
І всі сміються як вино...
— блиск!
— жах!
Розвивши ясні короговки
(І всі сміються як вино),
Вогнем схопився Київ
У творчій високості!

: здрастуй! здрастуй! — сиплеться з очей.
Тисячі очей...
Раптом тиша: хтось говорить.
: слава! з тисячі грудей.
І над всім цим в сяйві сонця голуби;
: слава! — з тисячі грудей.
Голуби.
То Україну
За всі роки неслави благословляв хрестом
Опромінений,
Ласкою Божою в серце зранений
Андрій Первозванний.
І засміялись гори,
Зазеленіли...

Але ж два чорних гроба.
Один світлий.
І навкруг
Каліки.
Повзають, гугнявять, руки простягають
(О, які скорчені пальці!) —
Дайте Їм, дайте!
їсти їм дайте — хай звіра в собі не плекають,
— дайте.
Повзають, гугнявять, сонце проклинають,
Сонце і Христа!

Проходять:
бідні, багаті, горді, молоді, закохані в хмари й музику
Проходять:
Чорний птах — у нього очі-пазурі!
Чорний птах із гнилих закутків душі,
Із поля бою прилетів.
Кряче.
У золотому гомоні над Києвом,
Над всією Вкраїною —
Кряче.
О, бездушний пташе!
Чи це не ти розп'яття душі людської
Століття довбав?
Століття.
Чи не ти виймав живим очі,
Із серця віру?
Із серця віру.
Чого ж тобі тепер треба
В години радості і сміху?
Чого ж тобі треба тепер, о, бездушний пташе?
Говори!
Чорнокрилля на голуби й сонце —
Чорнокрилля.

— Брате мій, пам'ятаєш дні весни на світанню волі?
З тобою обнявшись, ходили ми по братніх стежках,
Славили сонце!
А у всіх тоді (навіть у травинки) сміялись сльози...
— Не пам'ятаю. Одійди
— Любий мій, чом ти не смієшся, чом не радієш? .
е ж я, твій брат, до тебе по-рідному промовляю, —
Невже ж ти не впізнав?
— Відступись! Уб'ю!

Чорний птах,
Чорний птах кряче.
І навкруг
Каліки.

В години радості і сміху
Хто їх поставив на коліна?
Хто простягнуть сказав їм руку,
Який безумний бог — в години радості і сміху?

Предки з жахом одвернулись.

: виростем! — сказали тополі.
: бризнем піснями — сказали квіти.
: розіллємось! — сказав Дніпро.
Тополі, квіти, і Дніпро.

Дзвенить, дзвенить, дзвенить
І б'ється на шматки...
— Чи то не золоті джерела скресають під землею?
Леліє, віє, ласкавіє,
Тремтить, неначе сон...
— Чи то не самоцвіти ростуть в глибинах гір?

: виростем! — сказали.
: розіллємось! — Дніпро.

Зоряного ранку припади вухом до землі —
...ідуть.
То десь із сел і хуторців ідуть до Києва —
Шляхами, стежками, обніжками.
І б'ються в їх серця у такт
— Ідуть! ідуть! —
Дзвенять немов сонця у такт
— ідуть! ідуть! —
Там над шляхами, стежками, обніжками.
їдуть!
І всі сміються, як вино:
І всі співають, як вино:
Я — дужий народ,
Я молодий!
Вслухався я в твій гомін золотий —
І от почув.
Дививсь я в твої очі —
І от побачив.
Гори каміння, що на груди мої навалили,
Я так легенько скинув —
Мов пух...
Я — невгасимий Огонь Прекрасний,
Одвічний Дух.
Вітай же нас ти з сонцем, голубами.
Я дужий народ! — з сонцем, голубами.
Вітай нас рідними піснями!
Я — молодий!
Молодий!

1917

Митці

http://maysterni.com/user.php?id=107

Юрій Андрухович

Bad Company
Грицько – як усі тенори, педераст.
Іван – бонвіван, франкмасон, фармазон.
Тарас – пияк і шланH, особливо на службі.
Панько – графоман, а Марко – гермафродит.
Панас мудодзвін, Борис буквоїд,
Якович – атеїст кінчений, духовидець.
Леська і Олька лесбіянки.

Що й казати – паскудне товариство.
Але в XX столітті картина має ще гірший вигляд:
Павло Григорович – істинний сковородинець, так само тенор, арфістка.
Максим Тадейович – мало що балабол, то ще й поляк.
Бажан – жид, Фітільов – кацап.
Мовчу про Бургардта і Йогансена.
Микола Зеров: був би нічого,
Тільки от зуби зіпсовані.
Інженер Маланюк з кадетською виправкою,
прямий, як єдина звивина.
Доктор Донцов, ще пряміший,
з руками чистими навіть після гри в карти.
Доктор Кандиба, розвідник надр.
Доктор Петров, просто розвідник.
Потім ще пару чекістів, два-три комуняки,
десяток академіків
і – наввипередки, хто кого швидше здасть.

Самовбивць замало як на велику літературу,
ну та нічого.

Література могла бути іншою,
казав мій приятель, але дивися, дивися, хто це робив!
Виключно живі люди: невдахи, пристосуванці, мученики.
Самі тобі зболені, хворі, скулені,
саме тобі обскубане птаство, підбите, нелітаюче, бідне.
Література не могла бути іншою.
Слава Богу, що дав нам саме таку – небораками писану.

Обличчя перекошене, піт на скронях,
сухість у роті, запах сірки, нудота,
темний глухий підвал.
Надобраніч, класики, поговоримо завтра.
Здерта шкура Гомбровича
безгучно падає вниз.

The 100 greatest novels of all time

The 100 greatest novels of all time

 https://www.telegraph.co.uk/books/what-to-read/100-greatest-novels-time/

Muriel Spark at work in Edinburgh, 1960 Credit: Getty

•  Our critics choose the best novels ever written, from Tolkien to Proust

100 The Lord of the Rings by JRR Tolkein (1954-55)
Hairy-toed hobbit Frodo leaves home to defend the world from dark forces by destroying a cursed ring, in Tolkein's epic trilogy. WH Auden thought this tale of fantastic creatures looking for lost jewellery was a “masterpiece”.
99 To Kill a Mockingbird by Harper Lee (1960)
This child’s-eye view of racial prejudice and freaky neighbours in Thirties Alabama was the only novel Lee published in her lifetime – until an early draft of it was released as a "new" book in 2015.
98 The Home and the World by Rabindranath Tagore (1916)
A rich Bengali noble lives happily until a radical revolutionary appears, in this Bengali tale of clashing cultures from the Nobel Prize-winning poet and novelist.
97 The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy by Douglas Adams (1979)
Extra-terrestrial travel meets very English humour, as Earth is demolished to make way for a Hyperspatial Express Route. Don’t panic!

Hitchhiker's Guide to the Galaxy author Douglas Adams, c.1988 Credit: Rex

96 One Thousand and One Nights (anonymous)
A Persian king’s new bride tells tales to stall post-coital execution, in a tangled collection of Middle Eastern folk stories first translated into English in 1706.

100 Years Ago - Kipling and Trotsky

https://www.thetimes.co.uk/past-six-days/2018-02-13/register/trotsky-excuses-for-surrender-hm320zcx0

February 13, 1918

Trotsky’s excuses for surrender

M Trotsky is endeavouring to carry off with a high hand the humiliation of Bolshevism at Brest-Litovsk. In a characteristic message addressed to the world in general he explains that the tacit acquiescence of the Entente bourgeoisie enabled the German capitalists to impose upon the Bolshevists terms which they could not accept. At the same time the Bolshevists could not think of continuing to make war against their German and Austrian “comrades”. Orders have accordingly been issued for the complete demobilization of the Russian Army. The disciplined mind of the German bureaucracy, confronted with a vacuum, is beginning to exhibit symptoms of irritation, and M Trotsky is threatened with direct consequences if he persists in his refusal to “sign”.
The following Russian Wireless message, addressed “to all whom it may concern”, was received in London yesterday: Comrades, The peace negotiations are at an end. German capitalists, bankers, and landlords, supported by the silent cooperation of the English and French bourgeoisie, submitted to our comrades, the members of the peace delegation at Brest-Litovsk, conditions such as could not be subscribed to by the Russian Revolution. The Governments of Germany and Austria desire to possess countries and peoples vanquished by the force of arms. To this the authority of the Russian peoples of workmen and peasants could not give its acquiescence. We could not sign a peace which would bring with it sadness, oppression, and suffering to millions of workmen and peasants. But we also will not continue a war which was begun by Tsars and capitalists in alliance with Tsars and capitalists. We will not, and we must not, continue to be at war with Germans and Austrians — workmen and peasants like ourselves. We are not signing the peace of landlords and capitalists. Let German and Austrian soldiers know who are placing them in the field of battle, and let them know for what they are struggling. Let them know also that we refuse to fight against them. Russia, for her part, declares the present war with Germany, Austria-Hungary, Turkey, and Bulgaria at an end.
(Signed) L. Trotsky, President of the Russian Peace Delegation, and Commissioner for Foreign Affairs.

Re The Handmaid’s Tale

Нещодавно випустили нову екранізацію вищезгаданої книги, і от у NYRB рецензія
(неприхильна) на нього




А я от колись коротко згадував про власне враження, в зв'язку з тим, що книга була потрапила у перелік 25 книг, що на думку Таймс, кожен має прочитати




Останньою позицією:

25. The Handmaid’s Tale

Margaret Atwood 1985

Sci-fi meets feminism in Atwood’s revolutionary, genre-busting 1985 novel. The result is the kind of book that simply refuses to go away, lingering spookily at the back of the mind even decades after reading. It’s quite the most beautifully written piece of patriarchy-blaming ever published and the deserving winner of many prizes. Set in Gilead, a futuristic dictatorship where America has been taken over by a misogynistic cult based on the total subjugation of women through financial, social and reproductive control, this terrifying parable is told by Offred, one of the “handmaids” used only for reproduction by the military elite. Offred’s world is replete with queasy details of the way women’s bodies (not to mention babies) are co-opted by the regime, and the underlying Christian schema of the oppressors makes it all the more hideous. Not to mention controversial: the American Christian Right have been up in arms about this bombshell of a book for years, and it’s easy to see why. With the current debate over women’s right not to give Jesus-loving legislators control over their reproductive systems, Atwood’s mesmerising parable seems more vital than ever.

What to say: What do women want? Not rapey enslavement, mostly

Ну й відповідно:

Колись давно, ще як я був студіозусом у Празі, дивилися ми екранізацію цієї книги. Мені було сподобалося, і я не зрозумів, чому колєжанка висловилася в тому плані що поганий фільм (не як кіно - хоча, чесно кажучи, не шедевр, а ідеологічно). Щиро не зрозумів, і здивувався, ніби ж все правильно, "хороші побєждають"



Але через якийсь час я її зрозумів, і згодився. Зрозуміло, чому ця книга отримує високі оцінки "культурної еліти" - вона просякнута тією ж ненавистю до християнства, що й сама еліта. Відповідно, художні якості книги, емпатія, яку відчуваєш до протагоністки - лише збільшує шкоду від книги. Rot sets in - але може й зникнути, як, я сподіваюся, в моєму випадку



Взагалі бувають в житті такі епізоди, які начебто консервують назавжди власний ментальний стан, який взагалі вже пройшов, минувся. От як у цьому випадку, пам'ятаючи власну реакцію, я можу реконструювати свій тодішній світогляд, суттєво відмінний від поточного.
 

Або, скажімо, акцент: у першому класі, коли ми проходили глухі й дзвінкі приголосні, я "всьо пойняв", ну там Б - П, Ж - Ш - і страшенно здивувався, коли моя відповідь, що парна глуха до Г буде Х вчителькою (царство їй небесне, Паолі Йосипівні) була не прийнята як правильна. І я довго розмірковував, мовляв, як же так, до Г парна глуха це К... І запротоколював ментально під рубрикою "понять нєвозможно, нада запомніть"...