В очікуванні виходу нової книги порекламую старі

https://www.bookclub.ua/catalog/books/facts/product.html?id=39203

Піхотинець князя Сигізмунда Корибутовича у битві під Вількомиром, 1434 р.

Автори реконструкції: М. Відейко, А.Галушка, О. Ком’яхов

Піхота того періоду складалася з вояків, озброєних по-різному; але працювали вони разом, однією командою, підтримуючи один одного. До такої команди входили алебардисти, списоносці, стрільці-арбалетники та щитоносці-павезники. На той час чи не найдосвіченішими піхотинцями Центрально-Східної Європи були чеські гусити, що взяли участь у нещасливій для Русі битві під Вількомиром у війську князя Сигізмунда Корибутовича; останній протягом попередніх півтора десятиліть брав активну участь у подіях у Чехії.

Основна зброя цього піхотинця — алебарда раннього типу (за зразок взято одну з алебард із Королівського музею зброї у Лідсі, датовану XV ст.).

Її бойова частина — комбінація прямокутного широкого леза бойової сокири, гостряка списа та гака — кувалася зі звичайного заліза; але її рубальна грань гартувалася так, щоб мати необхідну міцність для розрубування обладунку супротивника. Бойова частина насаджувалася вушком на держак приблизно двометрової довжини. Вушко охоплювало держак з двох боків довгими залізними смугами, за допомогою яких бойова частина надійно закріплювалася на держаку. Ці ж смуги запобігали спробам ворога перерубати держак. Вага алебарди могла коливатися від 2,5 до 5 кг; умілий удар нею залишав страшні рани і міг пробити плитовий обладунок.

Окрім алебарди, вояк має зброю ближнього бою — корд, тобто короткий (до 80 см) меч вагою близько 1 кг. Такі мечі були поширені в цей період серед нижчих верств населення. За модель на малюнку взято німецький корд XV ст. також із Королівського музею зброї у Лідсі. Корд у шкіряних піхвах — на боці вояка.

Голова вояка захищена залізним шолом-капаліном, що був популярним у Європі протягом кількох століть (за зразок служив експонат лондонської Збірки Воллеса). Шолом має форму капелюха із крисами; він носився поверх стьобаного підшоломника (що служив додатковим захистом голови) та іноді також (як у цього вояка) — кольчужного каптура.

Корпус вояка захищає бригандина (шкіряна куртка, підшита пластинами заліза — за зразком з Королівського музею зброї у Лідсі, датованим XV ст.) та стьобана куртка. На ногах шкіряні черевики на зав’язках та полотняні ногавиці, зшиті між собою так, що утворювалися примітивні штани (така мода лише щойно почала поширюватися в Європі).