https://www.bookclub.ua/catalog/books/facts/product.html?id=39203
Татарський мурза, XVI—XVII ст.
Автори реконструкції: А. Галушка, О. Ком’яхов
На відміну від більшості кримськотатарських вояків, командири татарських загонів — мурзи і беї — могли собі дозволити як кращих коней (аргамаків), так і більш дороге озброєння. На цьому мурзі надягнений «тюрбанний» залізний шолом османської роботи, (за зразок узято шолом з експозиції Британського музею у Лондоні, датований кінцем XV ст.), та обладунок, характерний для сипахів — турецької важкої кінноти.
Обладунок поєднує кольчугу з металевими пластинами, які захищають груди та живіт (за зразок частково взято османський обладунок XVІ ст. з Королівського музею зброї у Лідсі).
Наступальна зброя у вояка — татарська. Основна зброя, як і у рядового ординця, — композитний лук, що носиться у сагайдаку-налучі (форма та мотив оздоблення сагайдака узяті із парадного комплекту XVIII ст., що зберігається в Ермітажі у Санкт-Петербурзі) із стрілами. Шабля-«ординка» (за експонатом київського Музею мистецтв ім. Б. і В. Ханенків). На поясі також розміщений кинджал.
Коли навесні 1571 року хан Девлет Ґерай пішов із сорокатисячною ордою на Москву, московський цар Іван вважав, що татари спробують форсувати річку Оку (останній великий водний рубіж з півдня перед Москвою) коло Серпухова.
Орда обійшла верхів’я Оки з заходу, пройшла Козельськ, переправилася через річку Угру і вийшла в тил московському війську. Девлет Ґерай із головними силами пішов просто на Москву, а частина орди вдарила на ворога коло Серпухова, розгромивши опричний полк Якова Волинського. Цар Іван з опричниками втік до Ростова, а воєвода Іван Бєльський із рештою війська поспішив на захист своєї столиці. Він устиг випередити хана лише на один день і вирішив, що його військо зможе краще відбити татар з мурів Москви. Стотисячне місто також прийняло в себе десятки тисяч втікачів із загрожених татарами околиць.
Наступного дня, 24 травня 1571 року, Девлет Ґерай з ордою підійшов до Москви, ставши табором у селі Коломенському. Він вирішив не штурмувати місто, замість того татари пограбували московські передмістя й підпалили їх.
Вогонь швидко перекинувся за фортечні мури в саму Москву. Серед москвичів спалахнула паніка, вони кинулися тікати до північних воріт, де татар не було. Багатьох було затоптано чи задушено в тисняві. Ще більше загинуло від вогню чи задихнулося від диму пожежі. Вибух порохових складів у Китай-Городі та Кремлі зруйнував кремлівські мури біля Фролівських воріт (на місці сучасних Спаських і Красної площі). У вогні загинув воєвода Іван Бєльський з усім своїм військом, від якого вижило лише 300 осіб. Митрополит і вище духовенство вціліли під захистом товстих мурів Успенського собору.
Це був найбільший тріумф татар над Москвою від 1408 року, коли її спалив емір Едиґей. Девлет Ґерай з того часу став знаний як Тахт Алґан, «Здобувач столиць». Від спаленої Москви орда повернула на Каширу й Рязань, при- вівши в Крим шістдесят тисяч ясиру.
Наступного року Девлет Ґерай знову пішов походом на Москву і в кінці липня зумів узяти в блокаду нове московське військо. Татари відтяли ворога від води, захопили московський обоз із запасами живності, і скупчене в тісноті мобільних укріплень московське військо почало потерпати від спраги, голоду й нестачі паші для коней. Московські дворяни почали потроху різати своїх коней. Ще кілька днів блокади —і їхньому командувачу князеві Воротинському лишилося б тільки здатись. Але стривожений неправдивими чутками про московську підмогу
хан наказав штурмувати московський укріплений табір, і після цілоденного тяжкого бою татарське військо зазнало поразки — зокрема, через те що для штурму московського укріпленого табору не було використано гармати, які хан узяв із собою в похід.
No comments:
Post a Comment